Тіні, що приходять вигнати світло, мов лякають страшним видовиськом тетру битви. Природа, що втомилася від різнобарвних емоцій, засинає. Прощально співають і пташки, що не хочуть відпускати додому. Коники грають колискову на своїх скрипках, запрошуючи прийти вже завтра. Проте я йду до рідної хатки з чарівно виблискуючими вікнами до бабусі, яка чекає на мене.