Мало-помалу вони заспокоїлися і майже забули про біду.Давним-давно жила в одному селі прекрасна дівчина.
Пішов кожен міністр тишком-нишком до того кушніра, дають йому кожен по дванадцять червоних, аби правду сказав.Любо-дорого подивитися. Рано-вранці мачуха побудила дітей і дала їм по скибці хліба.- На душі гидко - бридко мені, Бо страшенно вже їсти я хочу.Це місто було недалеко-неблизько, десь там, куди по-казують пальцем, але куди не ведуть ні дороги, ні залізниці.