Найбільше від усього в світі я люблю природу. Вона мені за другу матінку - така ніжна, щедра і світла. Природа ніби чує мій настрій - холодним вітром намагається вирвати тяжкий смуток із серця, а теплим сонечком пригріти солодку радість. З нею, я наче квітка, кожного дня все більше розкриваю свої пелюсточки, всотую ними мед проміння, живлющі крапелькі дощу, гомін друзів-пташок... Дерева стали для мене стінами безкройого дому, лісові різнобарвні степи - м"якою ковдрою, небо - далекою зоряною стелею, а звірі - друзямиⒶ.