Жив був прислівник . І бів у нього друг дієслово . Прислівника засмічувало те що він немає закінчення ,а дієслово має .
От він і сумує а дієслово його підбадьорує тай каже .
--- Не сумуй якщо ми разом то все у нас получається друже встава у нас багато роботи .
Подумав прислівник --І правду ти кажеш друже чому я засмучуюся гайда працювати та людей навчати .
От і дружили вони та й зарас дружать двоє як нерозлий вода .