Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.що використованно в цих рядках
Краса й потворність асфальти й спориші-антитеза, дотик до душі метафора