Свої думи поет посилає на далеку Україну, до простого народу. Адже його
думи — як сироти, а сиріт пожаліє тільки бідна людина, яка зазнала
немало горя, голоду, злигоднів. Шевченко вірить, що ненька Україна
привітає його «діток нерозумних, як свою дитину».