Дарунок
В крамницю ста́лих алегорій Зайшов новаторський митець: - Якісь у вас вони всі кволі, - Ялозив стобанківок прес, - Подайте ту, що для навару, Та щоб не жилава бува. Вживати звичні - для загалу. Мені ж потрібна центрова. Оця – обпатрана, мов курка, Ота – у кожного вже є, Тягучі ці, неначе жуйка, А ця – вже точно не моє. У продавчині лоб роси́ться: - Ви, певно, пишете байки́? - Ні, приглянулася дівиця. - То подаруйте квіточки!