Метафори: нещедро ви живлите данням офір і дихом молитов вашу величність; діти, дурники, повні надії; звертав свої заблудлі очі до сонця, чи нема там вгорі вуха, що скарги мої почуло б, серця, що так, як моє, пригноблених би пожаліло; дякуючи за рятунок тому, хто спить у високості; пуп’янки мрій достигли. Повтори: щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти. Порівняння: гроза порівнюється з грою маленького хлопчика.