Хто робить кревно, той ходить певно.
А от бог, схожий на діда, той тримав, в одній руці круглу сільничку, а трьома пучками другої неначе збирався взяти зубок часнику.
Здалеку здавалось, ніби то стояли рідку тини з тоненького хмизу або тонесенькі штахети, обтикані зверху якимись цяцьками.
Із правдою розлучені слова кудись біжать по сірому перону.
Імлисто і душно в маленькому залі .( у цьому реч. прислівник виконує роль присудка)